Експериментальний підхід до створення умовного ноосферного інтелекту за допомогою геоінформаційного моделювання

Анотація

Метою цього дослідження є апробація та верифікація моделі формування умовно-ноосферного інтелекту на основі даних науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти України із застосуванням методів математичного та геоінформаційного моделювання. Методологічна основа дослідження передбачає комплексний науковий підхід, який інтегрує методи моделювання, аналізу, синтезу, логічного узагальнення та емпіричні методи, що забезпечує всебічне вивчення динаміки та потенціалу колективних інтелектуальних ресурсів. Джерелами дослідження виступають результати наукової діяльності авторів та відкриті дані Міністерства освіти України.

У цій роботі вводиться термін «умовно-ноосферний інтелект» (УНІ), який базується на концепції ноосфери В. І. Вернадського. Під УНІ розуміється здатність системи формувати групи експертів із числа науково-педагогічних працівників (НПП) – інтелектуальної еліти ВНЗ – для вирішення актуальних наукових, освітніх та практичних завдань сучасності. Базуючись на цьому, авторами була розроблена модель формування умовно-ноосферного інтелекту.

Для верифікації моделі проведено кількісну оцінку колективного інтелекту співавторів дослідження з урахуванням їхніх кваліфікаційних показників, професійного досвіду та наукових здобутків. Використано функції корисності інтелектуальної діяльності на різних часових інтервалах, що дозволило визначити сумарний кваліфікаційний потенціал групи та оцінити ефективність колективного інтелекту. Аналіз показав, що не всі властивості природного інтелекту були повністю представлені в групі, проте специфіка досліджень у галузі кадастрових систем дозволяє вважати це обмеження несуттєвим для цілей роботи.

На основі отриманих даних створено геоінформаційну модель розподілу кваліфікаційного потенціалу колективного інтелекту по закладах вищої освіти України. Модель демонструє вплив складу науково-педагогічних працівників на наукові результати закладів, дозволяє оцінити потенціал колективного інтелекту на рівні установи та забезпечує основу для прийняття управлінських рішень щодо розвитку інтелектуальних ресурсів.

Дослідження показує, що кваліфікаційний потенціал науково-педагогічних працівників є фундаментом формування умовно-ноосферного інтелекту. Запропоновані методи та аналітичні схеми сприяють удосконаленню системи рейтингової оцінки науково-педагогічних працівників, створенню перспективної кадастрової системи інтелектуальних ресурсів, а також можуть бути адаптовані для використання в інших сферах науково-педагогічної та організаційної діяльності. Це підкреслює практичну значущість дослідження для підвищення ефективності управління знаннями та оптимізації використання людського капіталу у вищій освіті та суміжних сферах.